ZAlex - Хто ми?

Хто ми з тобо́ю, як назва́ти нас?
Щось ди́вне поєдна́ло наші ду́ші.
Що буде да́лі, знає тільки час
І те, чи ми цей спо́кій не пору́шим...
Я заплу́талась, заплу́талась в собі́
Чи ти друг, чи коха́ний мені.
Я без те́бе не бачу життя
Я без те́бе сама не своя́.
Хто ми? Між не́бом і прі́рвою крок,
Наш вла́сний, болю́чий і ніжний урок.
Не ра́зом, не по́різно — про́сто ніяк,
Коха́ння чи кара? Незна́ний нам знак.
Ми па́лим мости́, яких не звели́,
Ми ста́ли чужи́ми, хоч по́руч були́.
Шука́ємо ви́хід в лабіри́нтах душі́,
Де ми — найрідні́ші, та все ж ми — чужі́.
Ми мовчки гра́ємо ро́лі чужі́,
Де ти — не мій, я — не твоя́.
Ми хо́дим по го́строму ле́зу ножа́
Де і́стина в ко́жного ті́льки своя́.
Боїмо́сь доторкну́тись — так безпе́чніше нам,
Хо́ча і́скри в доло́нях горя́ть.
Ми навчи́лись читáти усе по оча́х,
Те, що вго́лос не смієм сказа́ть.
Хто ми? Між не́бом і прі́рвою крок,
Наш вла́сний, болю́чий і ніжний урок.
Не ра́зом, не по́різно — про́сто ніяк,
Коха́ння чи кара? Незна́ний нам знак.
Ми па́лим мости́, яких не звели́,
Ми ста́ли чужи́ми, хоч по́руч були́.
Шука́ємо ви́хід в лабіри́нтах душі́,
Де ми — найрідні́ші, та все ж ми — чужі́.
Неспо́кій ти мій, мій спо́гад, мій гріх,
Один на мільйони... один серед всіх.
Але в цій заплу́таній та ди́вній грі —
Ми просто зали́шимося в «нічиї́».
Ми зга́снемо тихо, як попіл вночі́,
Лишивши ключі на холодному склі.
Нам не суди́лося бути «одним»,
Ми просто розта́немо, на́че той дим.
Хто ми? Між не́бом і прі́рвою крок,
Наш вла́сний, болю́чий і ніжний урок.
Не ра́зом, не по́різно — про́сто ніяк,
Коха́ння чи кара? Незна́ний нам знак.
Ми па́лим мости́, яких не звели́,
Ми ста́ли чужи́ми, хоч по́руч були́.
Шука́ємо ви́хід в лабіри́нтах душі́,
Де ми — найрідні́ші, та все ж ми — чужі́.
І зно́ву розі́йдемось ми в різні бо́ки,
Хова́ючи по́гляд і сти́снувши руки.
Ця ди́вна любо́в — найскладні́ші уро́ки,
Ця ти́ша між нами — найва́жчі розлу́ки.
Ми просто подя́куєм за ко́жну мить,
За те́, що навчи́лися се́рцем ми жи́ть.
Ти бу́деш усмі́шкою в моїх очах,
А я — твої́м со́нцем у те́плих дня́х.
Хто ми? Між не́бом і прі́рвою крок,
Наш вла́сний, болю́чий і ніжний урок.
Не ра́зом, не по́різно — про́сто ніяк,
Коха́ння чи кара? Незна́ний нам знак.
Ми па́лим мости́, яких не звели́,
Ми ста́ли чужи́ми, хоч по́руч були́.
Шука́ємо ви́хід в лабіри́нтах душі́,
Де ми — найрідні́ші, та все ж ми — чужі́.